Миколаївська область, яка ще нещодавно була лінією фронту, сьогодні залишається однією з найнебезпечніших сільськогосподарських зон Європи. Тут війна нікуди не зникла — вона просто сховалася під землю.

Після деокупації тисячі гектарів полів виявилися замінованими. Протитанкові міни, нерозірвані снаряди, касетні боєприпаси — усе це залишилося там, де раніше вирощували хліб. Сьогодні сюди повертаються аграрії. Не тому що стало безпечно. А тому що інакше не можна.

Поле як лотерея зі смертю

Навіть після роботи саперів повної впевненості немає. Розмінування — процес тривалий і дорогий, і часто очищаються лише основні ділянки. Решта — ризик, який фермери беруть на себе.

Трактористи виходять у поле, розуміючи: під колесами може бути міна. Іноді техніка підривається. Іноді боєприпаси знаходять просто під час посівної.

«Працюєш і дивишся не лише на землю, а й на кожен метр перед собою. Помилка тут — остання», — кажуть аграрії.

Але, попри це, посівна триває.

І саме цей ризик сьогодні безпосередньо впливає на те, скільки коштуватиме їжа для українців.

Хліб всупереч війні та зростанню цін

На тлі війни в Україні вже фіксується зростання цін на овочі, фрукти та базову агропродукцію.

За оцінками Національний банк України:

- овочі подорожчали в середньому на 15–25%
- фрукти — на 20–30%
- окремі позиції у пікові періоди — до 40%

При цьому виробництво скорочується:

- овочі — мінус 11,5%
- фрукти та ягоди — мінус 11,1%
- картопля — мінус 3,4%

Причини — комплексні: скорочення посівних площ, нестача робочої сили, дорога логістика та погодні аномалії.

Особливо критичним фактором став минулий сезон: південь України пережив посушливий рік, а вартість поливної води для аграріїв сягала фактично «космічного» рівня. Для багатьох господарств зрошення стало або вкрай дорогим, або взагалі недоступним, що напряму вдарило по врожайності.

Ціна ресурсу: паливо, техніка та виживання

Окремий удар по аграріях — зростання собівартості.

За час війни суттєво подорожчали:

- паливо
- запчастини та обслуговування техніки
- добрива та засоби захисту рослин
- електроенергія та водопостачання для зрошення

У ряді випадків витрати на виробництво зросли на 20–50%, а за окремими позиціями — ще більше.

І саме на півдні це навантаження посилюється додатковим фактором — ризиком роботи на потенційно замінованих полях і високою вартістю води.

Миколаївські аграрії проти інфляції

Але навіть у таких умовах аграрії Миколаївщини намагаються втримати ситуацію.

Багато фермерів свідомо працюють із мінімальною маржею, а іноді й «у нуль», аби продукція залишалася доступною для українців.

Вони скорочують власний прибуток, оптимізують витрати, домовляються з постачальниками та торговими мережами — лише щоб ціни на полицях не зростали ще швидше.

Фактично вони беруть на себе частину інфляційного удару — попри зростання собівартості, посуху та щоденні ризики.

Аграрії як другий фронт

Для фермерів це вже не просто бізнес, а питання стійкості країни.

Якщо не засіяти поля — не буде врожаю. Не буде врожаю — не буде їжі.

В умовах війни продовольча безпека стає стратегічним фактором.

Аграрії Миколаївщини фактично працюють на другому фронті — без бронежилетів, але з тим самим рівнем ризику.

Вони сіють під загрозою, щоб за кілька місяців на полицях магазинів в Одесі, Києві та інших містах залишалися доступні продукти.

Ціна посівної — життя

Миколаївська область залишається однією з найбільш замінованих територій України.

Випадки підривів сільгосптехніки трапляються регулярно. Іноді страждають люди.

Але фермери все одно виходять у поле.

Без гучних заяв. Без зайвого пафосу.

Тому що це їхня земля. І тому що за ними — країна.

Повернення життя

Попри небезпеку, регіон поступово оживає. Там, де ще нещодавно були позиції та обстріли, знову з’являються сходи.

Зелені смуги пшениці — це вже не просто врожай. Це знак того, що життя повертається навіть туди, де під землею все ще лежить війна.

І поки сапери очищають землю, аграрії роблять свою роботу — сіють майбутнє.

Мультиплатформа відкритих даних Clarity Project